Досвід показує, що навантаження у м’язі часто супроводжується формуванням напруженої ущільненої ділянки. Чутлива ділянка в даному пучку називається тригерною точкою. Її патофізіологію ще до кінця не з’ясовано. Припускають, що перевантаження контрактильних елементів може пошкодити саркоплазматичний ретикулум і що іони кальцію (Са++), що при цьому вивільняються, призводять до тривалого скорочення м’язової ділянки. Тому в області тригерної точки не відбувається вивільнення філаментів актину та міозину.
Скорочення уражених м’язових волокон, що продовжується, супроводжується цілим каскадом патологічних процесів: локальною ішемією, ацидозом, запальними процесами. Вивільнення гістаміну, простагландину, брадикініну та серотоніну підвищує больову чутливість у зоні тригерної точки.
Як наслідок цих процесів пальпації піддаються два прояви:
- укорочення протяжності м’язового пучка має наслідком перерозтягнення решти саркомірів і тим самим щільної ділянки(міогелоз), що пальпується;
- запальні процеси навколо тригерної точки призводять до відомого набрякового набухання частини м’яза і якщо цим процесом зачіпаються інші ділянки аж до шкіри, то і до паннікулоподібних проявів». (Панікулоз – запалення підшкірної жирової тканини, болючі при натисканні підшкірні вузли та плоскі інфільтрати).
Тригерні точки створюють порочне коло: біль – напруга (спазм) – нестача кровопостачання – порушення координації та функції.
Внаслідок перевантаження чи прийняття щадного становища при болях м’язи не отримують достатнього постачання киснем. Наслідком є те, що м’яз у даній ділянці перебуває довго у стані скорочення. Якщо таке скорочення має місце один раз, м’яз спочатку не отримує адекватного харчування. Виникають болі, приймається щадне становище, яке, своєю чергою, підтримує напругу (спазм) інших м’язових груп і тягне за собою небезпеку виникнення нових тригерних точок. Ланцюжок, що складається з напруги (спазму) недостатнього кровопостачання болю напруги (спазму), замикається.
Тригерні точки можуть настільки сильно порушувати внутрішньом’язову координацію ураженого м’яза, що вже навіть незначне скорочення або розтягнення м’яза як механічна провокація служить активацією тригерної точки. Внаслідок цього може відбуватися рефлекторне гальмування м’яза: пасивна розтяжність знижена, скорочення у відповідь на опір болісно, довільна максимальна іннервація більше неможлива. Відбувається розвиток внутрішньом’язової дисфункції та як наслідок порушення внутрішньом’язової координації. Дане порушення, своєю чергою, викликає м’язовий дисбаланс функціонального блоку (синергісти, антагоністи), що може викликати розвиток вторинних тригерних точок.
У м’язі можуть знаходитися тригерні точки, що викликають біль, що іррадіює, які, однак, не ідентифікуються пацієнтом як «відомі». Але, незважаючи на це, подібна тригерна точка як первинна тригерна точка так званого ланцюжка може брати значну участь у формуванні основного болю пацієнта, підтримуючи як первинну тригерну точку сателітні тригерні точки.
Нерв, що проходить через ділянку ущільнення або через напружений м’яз може бути здавлений. У такому разі говорять про м’язове «утиск».
При порушеннях у руховій системі необхідно звернути особливу увагу до прикордонних суглобів. За рахунок дисфункції м’яза у відповідному суглобі можуть з’являтися болі та рухові розлади. У хребетному сегменті може призвести до сегментарної дисфункції. Внаслідок цього можуть бути викликані механічні та ноцицептивні подразнення в суглобовій капсулі, міжхребцевому диску тощо.
М. Бюлер, X. Шайдхауер, “Лікування тригерних точок теоретичні аспекти та приклади з практики”
29.2.2020